Нові фотографії з будівництва заводу Gigafactory
5 Квітня , 2017
Daewoo допоможе Україні створити національний електромобіль
5 Квітня , 2017

Створено полімерний композитний наноматеріал, який ідеально підходить для голографічних пристроїв зберігання інформації

Голографічні технології є одним з найбільш перспективних методів збільшення щільності оптичних пристроїв зберігання інформації, слідуючих за постійною тенденцією збільшення ємності з одночасним зменшенням габаритних розмірів. І групі дослідників з японського університету Електричних Комунікацій (University of Electro-Communications, UEC) вдалося створити новий полімерний композитний матеріал, в об’ємі якого,  знаходяться наночастинки певного типу. Оптична система на базі такого матеріалу забезпечує найвищий на сьогоднішній день рівень оптичного сигналу і найвище значення співвідношення сигналу до шуму. А використання нового наноматеріалу в голографічних пристроях зберігання інформації дозволить скоротити у декілька разів рівень помилок запису-читання і це, в свою чергу, дозволить розпочати практичне використання голографічних накопичувачів для зберігання великих обсягів інформації.
Практично всі оптичні технології запису і зберігання інформації використовують різницю коефіцієнта заломлення світла ділянками матеріалу-носія, які пройшли через процес певної обробки. На відміну від звичайних технологій, що використовують зберігання інформації на площині інформаційного шару компакт-диска, наприклад, голографічні технології дозволяють записувати інформацію в об’ємі тривимірного простору, у багато разів збільшуючи інформаційну ємність носія. Але для якісної роботи голографічними технологіями потрібна більша різниця в коефіцієнті заломлення матеріалу-носія, ніж це необхідно для запису інформації в одній площині.
Чудовими параметрами, що відповідають високим критеріям технологій голографічного запису інформації, мають композитні сполуки полімерних матеріалів з неорганічними наночастинками. Свого часу дослідники з університету UEC вже розробили ряд таких композитних матеріалів на основі тіоленових мономерів. Запис і зчитування інформації з такого матеріалу проводилося за допомогою променя лазера, фокусованого в точці простору, розміром в один мікрон, при цьому,  було отримано досить непогане значення співвідношення сигнал/шум.
Пізніше японські дослідники пішли трохи далі, додавши в об’єм полімерного матеріалу наночастинки певної форми і розмірів. Для запису і зчитування інформації з такого матеріалу потрібно вже два променя лазерного світла, один – опорний, а другий – робочий. При такому підході вченим вдалося досягти досить високої щільності зберігання даних і забезпечити високу швидкість запису-зчитування інформації.
І завершальним “акордом” розробки даної технології стало використання прозорих кварцових наночастинок у кількості 25 відсотків від загального об’єму, рівномірно розсіяні по полімерному матеріалу, який складається з суміші мономерів декількох типів. В результаті таких зусиль рівень помилок при записі та зчитуванні інформації знизився до значення 10^-4, а значення співвідношення сигнал/шум перевищила 10 одиниць.

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 
Inline
Inline