LNER Peppercorn Class A1 60163 Tornado – найшвидший із сучасних паровозів
21 Квітня , 2017
“Block Machine” – робот, який допомагає волейболістам відпрацьовувати атакуючі прийоми
21 Квітня , 2017

Чи зможе європейський Space Rider замінити космічні шатли?

 

Космічні апарати — це дуже дорого. Десятки років йдуть на те, щоб спроектувати, випробувати і побудувати робочий прототип. І знову ж таки, на відміну від модулів, які повертають екіпаж на тверду землю, апарати губляться в космосі в ході першої і останньої своєї місії.

Чому не можна створити космічний апарат, який зможе повернутись на Землю і виконувати одну місію за іншою?

У 1933 році німецький вчений Юджин Сенгер придумав перші концепції космічних літальних апаратів, схожих на літак. Через кілька десятиліть ці концепції переїхали в Америку. В 1959 році і протягом більшої частини 1960-х років NASA і ВПС США (USAF), завдяки роботам Сенгера, запустили свій експериментальний X-15. Він не злітав як ракета або літак — його скидали з бомбардувальники ВПС США, B-52. Після скидання X-15 міг використовувати свої ракетні двигуни, щоб досягати висоти, після якої починався космос (тоді це було 80,4 кілометра).

X-15 не виходив на орбіту, він був суто експериментальним. Але з 1930-х років він залишався єдиним у своєму роді, поки NASA не запустило космічний шаттл в 1981 році. За десять років до цього про космічні шатли заявив президент США Річард Ніксон. Цей апарат повинен був приземлятись як літак, але злітати як ракета. Останній шатл приземлився в 2011 році, так і не здійснивши мрію про нескінченні багаторазові космічні польоти. Схожий на шатл радянський апарат «Буран» теж відлітав випробувальну місію, але так і не вивів на орбіту екіпаж.

В 1980-х роках Європейське космічне агентство приступило до розробки свого космічного літака Hermes. Він повинен був важити 21 тону і доставляти три астронавта і три тони вантажу на орбіту на висоті до 800 кілометрів. Новітня космічна надія ЄКА, Space Rider, не настільки амбітна, як Hermes. Він буде нести 800 кілограмів на висоту 400 кілометрів. Але це показує, що проектування космічних апаратів багаторазового використання не закінчилися з відміною шатлів.

Hermes теж не самотній. Британська оборонна компанія BAE Systems, яка тоді називалася British Aerospace, розробляла концепцію зорельоту Hotol. Hotol мав працювати як авіалайнер, злітаючи і приземляючись на злітно-посадкову смугу. Hermes, втім, мали запускати на новій великій ракеті ЄКА Ariane 5.

Hermes і Hotol ніколи не покидали креслярську дошку. Але в деякому сенсі, вони живі. Остання космічна надія ЕКА — той самий Space Rider — теж буде запускатись на ракеті, але вже трохи меншій — Vega.

Space Rider буде злітати з Французької Гвіани, але вже в якості орбітальної роботизованої лабораторії. Експериментальні зразки будуть відкриті для космічного середовища, коли Space Rider відкриє двері свого вантажного відсіку.

«Першою головною місією Space Rider стане демонстрація ряду технологій для самих різних додатків, від спостереження Землі до робототехнічних досліджень, науки, телекомунікацій і т. д. А також експерименти в умовах мікрогравітації», розповів Джорджіо Туміно, керівник програми Space Rider та Vega.

Хоча Туміно і його команда активно працювали над Space Rider, у ЄКА є й інші концепти. Британська компанія Reaction Engines проектує безпілотний апарат Skylon, який буде запускати супутники, а Німецьке аерокосмічне агентство проектує SpaceLiner, який перевозить людей. Але раніше Space Rider вони на орбіті не з’являться.

Space Rider може вийти на орбіту в 2020-2021 році, оскільки в минулому році фінансування проекту було схвалено 27 державами-членами ЄКА. Проект апарату буде завершено в 2019 році.

І все ж у ході перших польотів апарат не покине атмосферу Землі. Повномасштабна модель буде виведена в космос в 2019 році за допомогою гвинтокрилів і повітряних куль, щоб подивитись на приземлення апарату. Проект використовує парафойл, який допомагає апарату сповільнюватись.

Атмосферна куля буде використовуватись для перевірки повного спуску і посадки на парафойлі, а вертоліт скине Space Rider для перевірки його виходу на злітно-посадкову смугу і остаточного приземлення. NASA експериментувало з посадкою за допомогою парафойла в рамках проекту «Джеміні» у 1960-х роках, а потім на початку 1990-х — у рамках проекту SpaceWedge.

Space Rider приземлиться на злітно-посадкову смугу на одному з Азорських островів Атлантики, Санта-Марія. Туміно каже, що положення острова посеред океану робить його хорошим місцем для повернення з орбіти.

І хоча Space Rider приземлиться на злітно-посадкову смугу, він не злетить з неї. Як і космічні шатли, Space Rider буде запускатись за допомогою ракети, вертикально. «Буран» і шатли злітали пліч-о-пліч зі своїми ракетними прискорювачами, але Space Rider буде розташовуватись поверх Vega-C. До 2019 року Vega-C стане найбільшою версією ракети ЄКА Vega.

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 
Inline
Inline